Охота на «Синих китов»: семь советов родителям

Профилактика интернетзависимости
https://drive.google.com/file/d/0B2KbyVoBfXovdmk3SlE4VUJsQWs/view

Дети из семей, в которых практикуется насилие

Существует ряд общих признаков, характеризующих переживания и поведение детей из семей, в которых практикуется насилие. Естественно, что не все эти признаки присущи всем подобным детям, но вероятность наличия многих из них велика.

Страхи

Дети из семей, где практикуется насилие, переживают чувство страха. Этот страх может проявляться различным образом: от ухода в себя и пассивности до насильственного поведения. Дом, в котором прибегают к насилию, совершенно непредсказуем, это пугающее место для маленького ребенка, который не может знать, когда произойдет следующая вспышка насилия и насколько сильной она будет. В результате уязвимость и отсутствие контроля над ситуацией приводят к проявлению упрямства и несговорчивости в поведении или к агрессивным поступкам.

Неспособность выразить чувства вербально

Наблюдая за практикой насилия в семье, дети приходят к выводу, что насилие - способ, которым "взрослые" разрешают свои конфликты и наболевшие проблемы. Так как никто не показал этим детям, как следует говорить об их чувствах, они очень часто не знают, что они переживают или испытывают, и как можно выразить свои эмоции и чувства в вербальной форме.

Вовлечение в борьбу родителей

Многие дети вовлекаются в борьбу родителей. Они отчаянно хотят остановить насилие и конфликты, которые они постоянно наблюдают в своей семье. Они могут испытывать чувство ответственности за проблемы своих родителей, им приходят мысли о том, что они - дети являются причиной разлада в семье. В результате того, что дети так глубоко вовлечены в конфликт в семье, им трудно отделить свою индивидуальность от личности своих родителей.

Защитник матери

Многие дети из семей, где практикуется насилие, вовлекаются в конфликт, пытаясь защитить своих матерей от избиений. Ребенок испытывает гнев по отношению к своему отцу, за то, что тот причиняет боль матери. Некоторые дети могут быть возмущены тем, что их матери слабо противодействуют и смиряются с насилием. Впоследствии дети могут перестать испытывать чувство вины за то, что они сердятся и возмущаются поведением своих родителей.

Разочарования

Жизнь в семье, где практикуется насилие, очень напряженна. Постоянный стресс, который они испытывают, часто ведет к тому, что дети расстроены, разочарованы, часто выходят из себя даже при незначительных трудностях.

Отсутствие информации

Многие матери, которые не хотят травмировать своих детей, стараются спрятать от них факты насилия. Дети чувствуют беспокойство и огорчение, которое испытывает их мать, но не понимают, с чем это связано. Многие дети не понимают даже, почему они находятся в приюте. Без полной информации и полной ясности ситуации дети (точно так же, как и взрослые, в данном случае) не могут адекватно реагировать на ситуацию.

Чувство "заслуженности" жестокого обращения

Многие матери, которые не хотят настраивать детей против своих отцов, пытаются найти им оправдание. Ребенок видит мать в синяках и со следами побоев, и ему говорят: "Все в порядке, детка, папочка нас действительно любит", приходит к выводу, что быть любимым означает испытывать физическую боль. Ребенок, мать которого постоянно оправдывает своего отца за причиняемое им насилие, часто начинает чувствовать, что он тоже "заслуживает", чтобы его избивали.

Чувство ненужности

Так как родителям приходится отдавать много энергии и сил на разрешение конфликта, то у них остается мало сил на воспитание и проявление любви и заботы к своим детям. В результате у детей может возникать чувство заброшенности и обделенности, что заставляет их думать, что они не нужны никому, не являются важными людьми, заслуживающими внимания и заботы.

Изоляция

В большинстве семей, в которых прибегают к насилию, факт насилия не обсуждается открыто. Детям родители дают понять, что не следует обсуждать семейную ситуацию в школе или с друзьями. Это заставляет детей чувствовать себя особенными. Некоторые дети даже думают, что с ними что-то не в порядке, так как их жизнь в семье отличается от жизни их сверстников.

Разноречивые чувства по отношению к отцу

Дети продолжают считать отца своим отцом вне зависимости от того, что отец жестоко обращался с матерью и с ним самим. Поэтому ребенок может испытывать различные чувства по отношению к своему отцу, например, скучать по нему, желание вернуться домой, чтобы заботиться об отце и т.д.

Інформація для батьків вихованців ДНЗ, які тимчасово виховуються
в умовах сім’ї
В дошкільному навчальному закладі "Горобинка"№ 14 працює консультативний пункт, як одна з форм надання допомоги сім’ї у вихованні і розвитку дітей дошкільного віку.
Головні завдання Консультативного пункту:

- Надання всебічної допомоги сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дітей, які тимчасово виховуються в умовах сім’ї, відповідно до їх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

- Сприяння соціалізації дітей дошкільного віку, які тимчасово виховуються в умовах сім’ї;

- Забезпечення взаємодії між дошкільним навчальним закладом й іншими організаціями соціальної і медичної підтримки дітей і батьків або осіб, які їх замінюють.

Графік роботи консультативного пункту

ДНЗ «Горобинка»№ 14

Консультативний пункт працює з понеділка по п’ятницю:

Вихователь – методист 13.00 – 14.00

Вчитель – логопед 11.00 – 12.00

Практичний психолог,

соціальний педагог 13.00 – 14.00

Вихователь 13.30 – 14.00

Медична сестра 14.00 – 15.00

Музичний керівник 13.00 – 14.00

Керівник гуртка 13.00 – 14.00

Інструктор фіз. культури 13.00 – 14.00

Консультативний пункт здійснює консультативну допомогу батькам або особам, які їх замінюють, з питань:

- Соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

- Вікових, психофізіологічних особливостей дітей;

- Психологічної готовності до навчання в школі;

- Профілактики відхилень у фізичному, психічному і соціальному розвитку дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

- Організація ігрової діяльності;

- Організація харчування дітей вдома;

- Створення умов для загартування і оздоровлення;

- Соціального захисту дітей із різних категорій сімей.

Національні телефони - „гаряча лінія” - SOS !

Б Е З К О Ш Т О В Н І

Всеукраїнська дитяча лінія "Телефон довіри”

8-800-500-21-80

Національна "Гаряча лінія” з питань всиновлення

8-800-505-43-30

Національна "Гаряча лінія” з питань насильства та захисту прав дітей

8-800-500-33-50

Національна "Гаряча лінія” з проблем ВІЛ/СНІД

8-800-500-45-10

Національна "Гаряча лінія” з питань торгівлі людьми

8-800-500-22-50

Національна "Гаряча лінія” для українців,які збираються за кордон

8-800-505-50-10

Національна "Гаряча скринька” з протедії торгівлі людьми

Interpol_SOS@mvs.gov.ua

ЗА ТАРИФАМИ ЗВ’ЯЗКУ

"Телефон довіри” Служби Безпеки України

38-044-212-50-22

Служба розшуку дітей

38-044-251-48-51

"Телефон довіри” з питань допомоги жертвам насилля у сім’ї

38-044-451-54-51

"Телефон довіри” для дітей, підлітків (9.00 -21.00)

38-044-515-23-74

"Гаряча лінія” робочого апарату НЦБ Інтерполу

38-044-254-98-36

Телефони Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України

38-044-289-07-85

38-044-254-73-85

38-044-256-05-75

Если ребенок не будет чувствовать, что ваш дом принадлежит и ему тоже, он сделает своим домом улицу. Надин де Ротшильд

Українське законодавство про відповідальність батьків за своїх дітей

Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

§ постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

§ поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї,старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

§ виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історійко-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

§ сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

§ виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава подає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Закон України про загальну середню освіту

Стаття 29. Права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання.

3. У разі, якщо батьки, або особи які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи, навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Конституція України

Стаття 51

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 52

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

Батьківські права та обов’язки носять конституційний характер. Їхнє право на виховання дітей є передумовою здійснення обов’язків щодо виховання. Відмовитись від своїх прав та обов’язків батьки не можуть. Вони можуть їх втратити після суду.

Стаття 53

Кожен має право на освіту.

Повна загальна освіта є обов’язковою.

Сімейний кодекс України

Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов’язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання

1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї.

3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування , інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інших інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків

1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

4. Ухиляння батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

§ ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

§ жорстоко поводяться з дитиною;

§ є хронічними алкоголіками або наркоманами;

§ вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

§ засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Кодекс України

про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або, осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладання штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Ті самі дії, вчиненні повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладання штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України про попередження насильства в сім’ї

Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім’ї

Законодавство про попередження насильства в сім’ї складається з Конституції України (254к/96-вр), цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім’ї.

Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї

Члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статті, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та народження дітей і їх батьків або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.

Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

§ визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей;

§ забезпечення належних умов для охорони здоров’я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;

§ встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб за порушення праві законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для її розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

Не бейте ребенка, чтобы он потом не отыгрался на ваших любимых внуках. Илья Герчиков

Кто-то когда-то должен ответить,

Высветив правду, истину вскрыв,

Что же такое – трудные дети?

Вечный вопрос и больной как нарыв.

Вот они, главные истины эти:

Поздно заметили…, поздно учли.

Нет! Не рождаются трудными дети!

Просто им вовремя не помогли!

6 типов семей, где родители – плохие воспитатели

Семья и родители для ребенка – это основа, база для формирования его характера, развития способностей, для воспитания востребованного и полноценного члена общества. Всем это понятно в теории, но абсолютно по-разному реализуется в жизни.

Можно выделить, как минимум, 6 типов семей, в которых родителей никак нельзя назвать успешными в деле воспитания собственных детей.

1.Неблагополучные семьи

Самый распространенный тип семей, где родители не справляются с родительскими обязанностями или просто не хотят заниматься своими детьми. У таких родителей воспитание происходит хаотично, непредсказуемо, по настроению. Это семьи, где процветает пьянство, идет постоянное выяснение отношений, сопровождающееся применением физической силы, в том числе и по отношению к детям, и т.д. В такой семье у детей формируется особое отношение к миру. В окружающих они видят постоянную угрозу, присутствует чувство зависти, возрастает агрессивность. О развитии полноценной личности ребенка в этом случае говорить не приходится, потому что таковыми не являются его родители.

2. Новый, популярный теперь тип семьи – «карьерная»

Родители в такой семье живут в постоянной погоне за материальными ценностями, за экономическим и социальным престижем. Они очень хорошо понимают, что ребенку требуется родительское внимание, им нужно заниматься, но на это нет времени. Такие папа или мама, если придется выбирать между служебной командировкой или занятием с ребенком, выберут первое. Часто дети в таких семьях воспитываются по телефону. Осуждать таких родителей очень сложно. Карьера и признание на трудовом поприще для них очень важны. Но дети страдают, им не хватает родительской любви. Примеров таких семей можно привести множество.

3. Семьи с деспотичными, авторитарными родителями

Мнение ребенка в этой семье ничего не стоит, мнение родителей – закон. Взрослые уверены, что дисциплина – это страх и наказание. У ребенка, считают родители, сначала должны быть обязанности, а лишь потом права. Без взрослых ребенок не имеет права принимать ни одного решения, если провинился – серьезное наказание без особых выяснений.

4. Семьи с абсолютно атрофированным чувством ответственности за детей
Родители в таких семьях придерживаются мнения, что им достаточно своих детей кормить, одевать, обувать, а воспитанием пусть занимается садик, школа, или вообще государство. Многие из таких мам и пап, обделенные в детстве вниманием взрослых, считают, что ребенок должен быть доволен уже тем, что живет в семье, а не в детском доме.

5. Семьи с гиперопекой детей

В доме самый главный – ребенок. С самого рождения он знает, что ему нет равных. Его оберегают от всего на свете. Родители всегда идут у него на поводу, он ни в чем никогда не нуждается. Смысл жизни родителей в поклонении и восхищении своим ребенком. Ребенка убедили, что он идеал. Кто вырастет из такого ребенка?

6. Семьи с предвзятым отношением к детям

Как бы ребенок ни старался, родители видят только недостатки. Утверждаются в мысли и доводят ее до самого ребенка, что он хуже, чем дети друзей или соседей. Для блага ребенка, как считают мама с папой, противопоставляются свои дети другим. Не видят родители трагедии в том, что в семье появляется любимчик и ему достается больше ласки. Постоянно внушается, что один из них намного способнее другого и т.д.

Может быть, краски в характеристиках таких семей несколько сгущены, но смысл должен быть ясен – во всех похожих семьях родителям есть над чем задуматься, если они хотят считать себя хорошими родителями.

Правила помощи детям в экстремальной ситуации:

Заверить ребенка, что вы все сделаете, чтобы он был в безопасности.

Родителям – без конца выражать свою любовь к детям.

Глаза в глаза:

- Демонстрация спокойствия и позитивного поведения взрослыми.

- Выключить телевизор, радио.

- Реакция ребенка зависит от возраста. Особо острая у подростков. Больше внимания подросткам!

Будьте правдивы!

Что и как сказать зависит от возраста ребенка.

Для дошкольников достаточно признать, что произошло что-то нехорошее, что мама и папа расстроены, но мама и папа в норме и они оградят тебя от беды.

Начальная школа – выяснение, что ребенок знает о случившемся, что по этому поводу думаешь, что слышал об этом от других детей. Убедить ребенка, что никакие его поступки не являются причиной катастрофы!

Средняя школа – делимся с ребенком информацией, которая есть у нас, организовываем обмен информацией.

Если ребенок не готов обсуждать – не заставляем, ждем. Взрослым выражать свои эмоции, но спокойно. Помочь ребенку осознать собственные чувства. Сказать ребенку, что все его чувства нормальные!

С маленьким ребенком нужно играть, чтобы отыграть страхи.

Поддерживать отношения со значимыми для ребенка взрослыми. Следить, чтобы не возникали в доме неожиданные звуки.

Взрослым не бояться обратиться за помощью, если считают, что она необходима.

Владимир Леви

НАКАЗЫВАЯ, ПОДУМАЙ: «ЗАЧЕМ?!»

Семь правил для всех

1. Наказание не должно вредить здоровью — ни физическому, ни психическому. Более того, по идее, наказание должно быть полезным, не так ли? Никто не спорит. Однако наказывающий забывает подумать...

2. Если есть сомнение, наказывать или не наказывать, — НЕ наказывайте. Даже если уже поняли, что обычно слишком мягки, доверчивы и нерешительны. Никакой «профилактики», никаких наказаний «на всякий случай»!

3. За один раз — одно. Даже если проступков совершено сразу необозримое множество, наказание может быть суровым, но только одно, за все сразу, а не по одному— за каждый. Салат из наказаний — блюдо не для детской души!

4. Наказание — не за счет любви, что бы ни случилось, не лишайте ребенка заслуженной похвалы и награды.

5. Срок давности. Лучше не наказывать, чем наказывать запоздало. Иные, чересчур последовательные воспитатели ругают и наказывают детей за проступки, обнаруженные спустя месяц, а то и год (что-то испортил, стащил, напакостил), забывая, что даже в суровых взрослых законах принимается во внимание срок давности правонарушения.
Риск внушить ребенку мысль о возможной безнаказанности не так страшен, как риск задержки душевного развития.

6. Наказан — прощен. Инцидент исчерпан. Страница перевернута, как ни в чем не бывало. О старых грехах ни слова. Не мешайте начинать жизнь сначала!

7. Без унижения. Что бы ни было, какая бы ни была вина, наказание не должно восприниматься ребенком как торжество нашей силы над его слабостью, как унижение. Если ребенок считает, что мы не справедливы, наказание подействует только в обратную сторону!

8. Ребенок не должен бояться наказания. Не наказания он должен страшиться, не гнева нашего, а нашего огорчения...

При дефиците любви становится наказанием сама жизнь, и тогда наказания ищут как последний шанс на любовь.

Предупредим насилие в семье

Проблема насилия не нова для общества. Жертвами насилия являются старики, дети, женщины и мужчины. Они подвергаются насилию в семье, на работе, на улице. Самым распространенным является домашнее насилие.

Насилие – это действия одного человека по отношению к другому с целью ограничить свободу его жизненных проявлений и условий его существования. Оно может быть совершено на всех уровнях организации жизни человека: материальной, телесной, социальной, психической и духовной. Суть насилия – это ограничение или лишение человека свободы воли.

В прошлом году в Запорожской области было зафиксировано 7394 обращения к правоохранителям по поводу насилия в семье, сообщает пресс-служба ОГА. По словам и.о. начальника отдела по делам семьи областного департамента соцзащиты Виктории Шапошниковой, семейное насилие имеет тенденцию к уменьшению - в 2013 году таких фактов было зафиксировано на 165 больше.

Напомним, жители Запорожской области, которые стали жертвами домашнего насилия, столкнулись со случаями торговли людьми и гендерной дискриминации, могут обращаться на «горячую линию» по телефонам:

0-800-500-335 или 386 (в будни с 10:00 до 18:00).

Национальная детская «горячая линия» работает ежедневно, кроме воскресенья, с 10:00 до 20:00, по телефонам: 0-800-500-225 или 772.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про попередження насильства в сім'ї

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 10, ст.70 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194

N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008, ВВР, 2009, N 13, ст.153 }

{ У тексті Закону України слова "у справах неповнолітніх"

замінено словами "у справах дітей" згідно із Законом

N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю;

фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;

психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я;

члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання; { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

жертва насильства в сім'ї - член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї;

попередження насильства в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї;

реальна загроза вчинення насильства в сім'ї - погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є реальні підстави очікувати її виконання;

захисний припис - спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї;

{ Абзац дванадцятий статті 1 виключено на підставі Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

корекційна програма - програма, спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім'ї особи, яка вчинила насильство в сім'ї. { Статтю 1 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім'ї

Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім'ї.

Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

2) відповідні підрозділи органів внутрішніх справ; { Пункт 2 частини першої статті 3 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства:

- кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри);

- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї. { Пункт 4 частини першої статті 3 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.

Стаття 4. Підстави для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

- заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

- висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.

2. Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону.

3. Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї.

4. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ II

ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ, НА ЯКІ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Стаття 5. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї:

- бере участь в розробленні та реалізує державну політику щодо попередження насильства в сім'ї;

- координує діяльність відповідних підрозділів органів внутрішніх справ, органів опіки і піклування у питаннях попередження насильства в сім'ї; { Абзац третій статті 5 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

- визначає потребу регіонів у створенні спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї та організовує роботу з їх створення; { Абзац четвертий статті 5 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

- здійснює контроль за організацією і діяльністю спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї;

- розробляє і затверджує методичні рекомендації щодо проходження корекційної програми та організовує забезпечення кризових центрів такими методичними рекомендаціями; { Статтю 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

- здійснює збір та узагальнення даних про насильство в сім'ї відповідно до законодавства;

- організовує і проводить соціологічні, психолого-педагогічні та кримінологічні дослідження насильства в сім'ї;

- надає органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян, окремим громадянам методичну і практичну допомогу, консультації з питань попередження насильства в сім'ї;

- організовує і проводить просвітницьку та роз'яснювальну роботу серед членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

- організовує і проводить просвітницьку та роз'яснювальну роботу серед громадськості про проблему насильства в сім'ї та заходи, які існують з попередження насильства в сім'ї; { Статтю 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

- організовує проходження корекційної програми особами, які вчинили насильство в сім'ї; { Статтю 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

- звертається до центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за наданням відповідної допомоги жертвам насильства в сім'ї;

- приймає і розглядає заяви та повідомлення про вчинення насильства в сім'ї і реальну загрозу його вчинення;

- направляє жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї.

Стаття 6. Повноваження відповідних підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім'ї { Назва статті 6 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

1. В органах внутрішніх справ заходи щодо попередження насильства в сім'ї здійснюють служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах дітей, які:

- виявляють причини і умови, що сприяють проявам насильства в сім'ї, вживають у межах своїх повноважень заходів щодо їх усунення;

- беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї, та проводять виховно-попереджувальну роботу з ними;

- відвідують сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу;

- виносять офіційні попередження членам сім'ї про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї;

- приймають та розглядають у межах своїх повноважень, визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім'ї або про реальну загрозу його вчинення;

- вживають відповідних заходів щодо припинення насильства в сім'ї, а також дій членів сім'ї, що направлені на виконання реальної загрози вчинення насильства в сім'ї;

- повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

- направляють жертв насильства в сім'ї до спеціалізованих установ для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства;

- виносять захисні приписи у випадках, передбачених цим Законом;

- контролюють виконання вимог захисних приписів;

- направляють осіб, які вчинили насильство в сім'ї, до кризових центрів для проходження корекційної програми;

- взаємодіють із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї, з органами опіки і піклування та спеціалізованими установами для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства у питаннях попередження насильства в сім'ї;

- надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів;

- здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені законом. { Частина перша статті 6 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

2. Повноваження кримінальної міліції у справах дітей поширюються на випадки, коли жертва насильства в сім'ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, а також особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного віку.

Стаття 7. Повноваження органів опіки і піклування щодо попередження насильства в сім'ї

Органи опіки і піклування:

надають допомогу у відновленні порушених прав та захисті законних інтересів неповнолітнім, які мають батьків і проживають у сім'ях, дітям-сиротам, які залишилися без піклування батьків і виховуються в сім'ях опікунів (піклувальників), прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, а також членам сім'ї, визнаним в судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

представляють у суді інтереси неповнолітніх та недієздатних членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї або стали жертвами насильства в сім'ї; { Абзац третій статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені законом.

Стаття 8. Кризові центри

1. Кризові центри створюються місцевими державними адміністраціями за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї відповідно до соціальних потреб регіону.

2. Кризові центри можуть також створюватися органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, благодійними фондами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами за погодженням із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї і реєструються в порядку, визначеному законом.

3. Працівники кризових центрів:

здійснюють прийом членів сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;

здійснюють прийом осіб, які вчинили насильство в сім'ї, для проходження корекційної програми;

організують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;

розробляють корекційні програми та організовують їх проходження особами, які вчинили насильство в сім'ї;

відповідно до можливостей надають притулок для тимчасового перебування членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;

повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

повідомляють службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім'ї або про факти вчинення такого насильства;

вивчають і узагальнюють причини та умови конкретних проявів насильства в сім'ї;

надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів;

забезпечують збереження конфіденційної інформації щодо осіб, які звернулися до кризового центру про допомогу;

взаємодіють із засобами масової інформації, громадськими організаціями у проведенні просвітницької та виховної роботи з питань попередження насильства в сім'ї. { Частина третя статті 8 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

4. Кризові центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Стаття 9. Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї

1. Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї створюються відповідно до законодавства, що регламентує створення закладів охорони здоров'я. Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї можуть створюватися в системі діючих закладів охорони здоров'я.

2. В центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї поміщаються жертви насильства в сім'ї (з їхньої згоди або на їхнє прохання) на підставі рішення медичної комісії центру. Щодо неповнолітніх членів сім'ї необхідна згода одного з батьків, усиновителів, опікуна чи піклувальника, у разі, якщо вони не зазнали насильства від одного з них, або органу опіки і піклування.

{ Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

3. Жертви насильства в сім'ї перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для їхнього лікування та психо-соціальної реабілітації. За їхнім бажанням вони можуть пройти курс лікування та психо-соціальної реабілітації амбулаторно.

4. Працівники центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї:

надають жертвам насильства в сім'ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на підставах та в порядку, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу", іншими законами;

за необхідності направляють жертв насильства в сім'ї для відповідного подальшого лікування;

організовують надання юридичних консультацій жертвам насильства в сім'ї;

повідомляють про вчинене насильство в сім'ї службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей;

надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів.

Розділ III

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Стаття 10. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї

1. Члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах дітей, про що йому повідомляється під розписку.

2. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

3. У разі вчинення особою насильства в сім'ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, ця особа направляється до кризового центру для проходження корекційної програми, а також щодо неї у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис.

Проходження корекційної програми для такої особи є обов'язковим. {Частина третя статті 10 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

{Статтю 11 виключено на підставі Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

Стаття 12. Взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї

1. Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік.

2. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї.

3. Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 13. Захисний припис

1. Особі, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах дітей за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис.

2. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину.

3. Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку.

4. Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім'ї, а саме:

чинити конкретні акти насильства в сім'ї;

отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;

розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;

відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;

вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.

5. Зазначені у частині четвертій цієї статті обмеження встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором. {Частина п'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }

Стаття 14. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї

Рішення про стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім'ї, коштів на відшкодування витрат на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї приймається судом в установленому законом порядку за позовом адміністрації спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї.

Розділ IV

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї

Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Розділ V

ФІНАНСУВАННЯ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ, НА ЯКІ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Стаття 16. Джерела фінансування органів, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї, і спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї

1. Фінансування органів та установ з попередження насильства в сім'ї, які належать до системи органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів бюджету відповідного рівня.

2. Фінансування спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї, створених підприємствами, установами, організаціями, благодійними фондами, об'єднаннями громадян чи окремими громадянами, здійснюється за рахунок їхніх власних коштів.

3. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї мають право на регресний позов про відшкодування коштів на утримання жертв насильства в сім'ї до осіб, які вчинили насильство в сім'ї.

Розділ VI

ОХОРОНА ПРАВ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗАХОДІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Стаття 17. Охорона прав членів сім'ї при здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Членам сім'ї, стосовно яких здійснюються заходи з попередження насильства в сім'ї, держава гарантує охорону прав і законних інтересів.

2. Посадові особи та працівники, які здійснюють заходи з попередження насильства в сім'ї, не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням їх службових обов'язків.

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Вред компьютера для детей – возможные физические и психические отклонения у зависимого от компьютера ребенка.

Психика и физическое здоровье ребёнка намного более слабые и «шаткие», чем у взрослых. И вред от компьютера, при отсутствии должного внимания родителей к этому вопросу, может стать очень серьезным. Чем же конкретно опасен компьютер для ребенка? Мнение специалистов…

§ Излучение электромагнитных волн. Для детей вред излучения вдвойне опаснее – в «перспективе» любимый ноутбук может аукнуться эндокринными заболеваниями, нарушениями в работе мозга, постепенным снижением иммунитета и даже онкологией.

§ Психическое перенапряжение. Обратите внимание на свое чадо в момент его полного погружения в виртуальный мир – ребенок никого не слышит и не видит, обо всем забывает, напряжен до предела. Психика ребенка в этот момент подвергается сильному стрессу/

§ Духовный вред. Ребенок – это «пластилин», из которого лепится человек соответственно той информации, которую малыш впитывает извне. А «извне», в данном случае – интернет. И редкий случай, когда ребенок использует ноутбук для самообразования, прочесывания развивающих игр и чтения книг. Как правило, внимание ребенка сосредоточено на той информации, от которой мама с папой в реальной жизни его отгораживают. Безнравственность, выползающая из интернета, крепко обосновывается в сознании ребенка.

§ Зависимость от интернета и компьютерных игр вытесняет потребность в чтении книг. Падает уровень образованности, грамотности, кругозор ограничен играми, форумами, соцсетями и сокращенными версиями книг из школьной программы. Ребенок перестает думать, потому что необходимости в этом нет – все можно найти в Сети, там же проверить орфографию, там же решить задачи/

§ Теряется потребность в общении. Реальный мир уходит на задний план. Реальные друзья и близкие люди становятся менее нужными, чем тысячи лайков под фотографиями и тысячи «друзей» в соцсетях.

§ При замене реального мира на виртуальный ребенок теряет способность общаться с людьми.

§ Катастрофически быстро портится зрение. Даже при хорошем дорогом мониторе. Сначала боль в глазах и краснота, потом снижение зрения, двоение в глазах, синдром сухого глаза и более серьезные заболевания глаз.

§ Малоподвижный образ жизни отражается на неокрепшем позвоночнике и мышцах. Мышцы ослабевают, становятся вялыми. Позвоночник искривляется – появляется сутулость, сколиоз, а за ним и остеохондроз. Туннельный синдром запястья – одна из самых «популярных» проблем у зависимых от ПК людей. Ее признаки – сильные боли в районе запястья.

§ Повышается утомляемость, растет раздражительность и агрессивность, снижается сопротивляемость организма заболеваниям.

§ Появляются головные боли, нарушается сон, головокружение и потемнение в глазах становятся чуть ли не нормой из-за своей частоты.

§ Возникают проблемы с сосудами. Что особенно чревато последствиями для детей с ВСД.

§ Перенапряжение шейного отдела позвоночника приводит к плохому кровоснабжению мозга и его кислородному голоданию. Как следствие – мигрени, апатия, рассеянность, полуобморочные состояния и пр.

§ Образ жизни ребенка, постоянно просиживающего за компьютером, изменить впоследствии будет очень сложно. Не только спорт – даже обычная прогулка на свежем воздухе, необходимая юному организму, отвергается в угоду мировой паутины. Снижается аппетит, замедляется рост, возникают проблемы с массой тела.

Конечно, компьютер – не страшное чудовище, и он во многом может стать полезной техникой и помощником в учебе. Но только в том случае, если используется во благо ребенка под неусыпным контролем родителей и строго по времени. Учите ребенка черпать информацию в книгах и научных фильмах, во внешнем мире. И учите его получать удовольствие от жизни, чтобы не было необходимости искать это удовольствие в интернете.

Розмір соцдопомоги

З 1 квітня набирає чинності Закон України «Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» щодо соціального захисту дітей» від 02.03.2015 № 221-VIII (далі — Закон № 221-VIII).

Відповідно до Закону № 221-VIII, збільшено розмір соцдопомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми. Розмiр державної соцiальної допомоги збiльшується на кожну дитину вiком до 13 рокiв на 250 гривень, на кожну дитину вiком вiд 13 до 18 рокiв — на 500 гривень.

При цьому максимальний розмір соцдопомоги з урахуванням такого збільшення не може перевищувати прожитковий мінімум для сім’ї.

Інформація про надання пільг дітям з багатодітних сімей

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135, тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 236-1049

E-mail: ministry@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185

Від _08.05.2015_№ _1/9-236_

На № від

Департаментам (управлінням) освіти

і науки обласних, Київської міської

державних адміністрацій

Керівникам вищих навчальних закладів

Про надання пільг

дітям з багатодітних сімей

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 03 квітня 2015 року № 4817/0/14-15/59 Міністерство освіти і науки України в межах компетенції інформує.

Розмір та пільги батьківської плати за харчування дитини в дошкільному навчальному закладі урегульовано пунктами 5 і 6 статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту" та Порядком встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2002 року № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2002 р. за
№ 953/7241.

Відповідно пунктів 2.3 та 2.5 зазначеного наказу розмір плати зменшується на 50 відсотків для батьків, у сім'ях яких троє і більше дітей.

Звільнення батьків від плати або зменшення розміру плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах проводиться щорічно і може переглядатися протягом року, але не більше одного разу, та запроваджується в місячний термін після подання відповідних документів (довідок про сукупний дохід кожного члена сім'ї за попередній квартал, виданих за місцем отримання доходів, і довідки про склад сім'ї, виданої житлово-комунальними організаціями, сільськими (селищними) радами).

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів у тому числі дітям з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки.

Відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів України затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2014 року № 1172, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 04 листопада 2014 року № 1390/26167 діти з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей мають право на першочергове зарахування до вищого навчального закладу.

Статтею 19 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти із багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше.

Підтвердженням статусу зазначеної категорії осіб є посвідчення, порядок виготовлення і видачі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики від 03 квітня 2015 року
№ 4817/0/14-15/59 у переважної більшості обласних державних адміністрацій та м. Києві існує нестача бланків посвідчень батьків та дитини з багатодітної сім’ї, внаслідок відсутності фінансування на їх виготовлення.

У зв’язку з цим, та з метою збереження гарантій передбачених законодавством під час вступу та навчання у 2015 році до професійно-технічних, вищих навчальних закладах дітей з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, рекомендуємо навчальним закладам, у разі відсутності у особи із зазначеної категорії посвідчення, яке підтверджує її статус, враховувати довідку про склад сім’ї, за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб" від 22 липня 2003 року № 203, зареєстрованому у Міністерстві юстиції від 13 вересня 2003 року № 709/8030.

У дітей з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей – вимушених переселенців, враховувати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з відповідною відміткою територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) про реєстрацію місця проживання.

Просимо довести зазначений лист до відома місцевих органів управління освіти, керівників дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів.

Заступник Міністра Павло Полянський

Клемюк В.О.

481-47-64

Причини та наслідки торгівлі людьми

Торгівля людьми є одним з видів насильства щодо населення. Цей злочин має довге історичне коріння, але наприкінці XX століття він набув форми сучасного рабства. Вести єдину державну статистику кількості проданих або обманутих осіб фактично неможливо. Для цього є об'єктивне виправдання - багато людей, які стали жертвами обману, не розповідають про це, щоб не бути осміяними або стигматизованими суспільством. Офіційні дані різних відомств також не відбивають масштабів розповсюдження в Україні явища торгівлі людьми. Використовуючи складну економічну ситуацію (в країні високий рівень безробіття) та правову (недосконалість захисту громадян) нечисті на руку ділки організували кримінальний бізнес - запрошення українських громадян працювати за кордон, де вони зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні гроші собі та тисячі для організаторів цього бізнесу. Чоловіків експлуатують, як будівельників, шахтарів, на сільськогосподарських роботах; жінок - як домогосподарок, швачок, мийниць посуду. Але, крім трудової експлуатації, жертви стикаються ще з іншими її формами – сексуальною експлуатацією та примусовим донорством. В багатьох країнах світу дані форми експлуатації є популярним бізнесом як легально так і нелегально. До нього залучають не тільки жінок, а і дітей та чоловіків. Він приносить величезні надприбутки порівняно з іншими сферами.

Серед причин поширення торгівлі людьми в Україні є як внутрішні, так і зовнішні чинники.

На першому місці серед чинників стоїть скрутне економічне становище - практична неможливість отримати гідну роботу в Україні. Ситуація ускладнюється не тільки кризовим станом української економіки, але й тим, що процес міграції криміналізується, оскільки дешева робоча сила українських громадян складає основи надприбутків, як в Україні так і за її межами.

Другу групу чинників можна назвати інформаційними. Негативну роль у поширенні в Україні злочину «торгівля людьми» відіграє погана обізнаність українських громадян щодо можливостей нелегального працевлаштування. Низький рівень життя та високий рівень безробіття серед населення штовхає їх на пошук роботи далеко від дому. Очевидно, бажання населення формуються не на основі реальних знань про можливості та умови праці, а більше під впливом сторонніх знань та бажань покращити рівень свого життя.

До правових чинників можна віднести відсутність працюючої системи з одного боку, захисту потерпілих, недостатню захищеність українських громадян від рук торговців живим товаром як в Україні, так і за її межами, а з другого - покарання злочинців. Хоча українське законодавство передбачає досить суворе покарання за торгівлю людьми, однак, зважаючи на те, що залишається мотивація у людей для виїзду за кордон і високі прибутки, у тих хто вивозить, найблищим часом змін не буде.

Важливими, але мало дослідженими є психологічні чинники: кризовий етап, в якому знаходяться наші громадяни, призвів і до зменшення самозахисту, погіршення психологічного стану. За принципом «вже гірше не буде» , «мене це не торкнеться» люди погоджуються на різні авантюрні пропозиції, навіть не думаючи про наслідки.

Ще одним фактором, що сприяє розвитку торгівлі людьми є насильство, зокрема, домашнє. Насильство нерідко стає передумовою, причиною, несвідомим поштовхом, що спонукає шукати щастя і заробітку якомога далі від дому. Коли людина страждає від психологічного або, навіть, фізичного насильства, вона не буде довго міркувати над пропозиціями посередників. Навпаки, коли рідні готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу, людям вдавалося звільнитися з рук работоргівців.

Серед зовнішніх чинників слід відмітити як позитивні: вигідне географічне положення України; відкриття кордонів та падіння «залізної завіси»; спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу, як у пошуках розваг, так і праці; так і негативні: інтернаціоналізація тіньової економіки; зростання різниці між багатими та бідними державами; попит на низькооплачувану та неофіційну працю; брак можливостей легального працевлаштування за кордоном для громадян України; формування міжнародних кримінальних об'єднань; корумпованість працівників державних органів; лояльне законодавство до занять проституцією в багатьох країнах світу.

Нажаль наслідки торгівлі людьми є жахливими. Особи, які потерпіли від торгівлі людьми, платять високу ціну. Фізичні та психологічні травми, у тому числі хвороби та зупинка росту у неповнолітніх, часто мають перманентний ефект та створюють тим, хто постраждав від торгівлі людьми, небезпеку бути відкинутими своїми родинами та оточенням. Жертви торгівлі людьми часто не мають можливостей для соціального, морального, духовного розвитку та адаптації в суспільстві. Людей, яких примусили працювати у рабстві, часто змушують вживати наркотики, а також вони страждають від неймовірного насильства. Жертви сексуальної експлуатації страждають від фізичних та емоційних травм, які спричинені ранньою статевою активністю, примусовим вживанням алкогольних та наркотичних засобів, та зараженням хворобами, у тому числі ВІЛ-інфекціями та СНІД. Особи, які постраждали від примусового донорства мають проблеми зі здоров’ям на все життя, а іноді навіть і летальні наслідки.

Зважаючи на вищезазначене, перед тим, як погоджуватися на сумнівні пропозиції щодо працевлаштування на території України чи за кордоном, або інших привабливих можливостей, в першу чергу слід замислитися чи варто ризикувати своїм життям; чи дійсно запропоноване відповідає реальності, або це тільки добре спланована афера. Не слід дивитися на життя крізь «рожеві окуляри», адже в реальному житті все набагато складніше та жорстокіше! Необхідно бути обережними, адже у кожного з нас одне життя і тільки ми можемо вирішити, як його прожити!

Шановні земляки! Якщо Ви стали жертвами торгівців людьми не бійтеся звернутися по допомогу. Управління соціального захисту населення разом із іншим суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, зможуть надати Вам допомогу, яка включає комплекс медичних, психологічних, соціальних, юридичних та інших заходів, спрямованих на відновлення фізичного і психологічного стану та соціальних функцій. Винні мають бути покарані! Не дайте торгівцям уникнути покарання та займатися даною кримінальною та згубною діяльністю і надалі. Вся надана вами інформація є суворо конфіденційною!

"Телефон довіри” Служби Безпеки України 38-044-212-50-22

Профілактика сексуального

насилля серед дітей

В поняття «сексуальне насилля» входить цілий спектр дій – поцілунки, погладжування, доторкання сексуального характеру, а також всі різновиди статевих актів.

Про що повинна знати дитина, щоб не стати жертвою!

1. Якщо ви побачили, що дитина проявляє підвищену цікавість до питання про відмінності між хлопчиками і дівчатками, розкажіть їй спокійним тоном про будову людського тіла, особливості органів, функції які вони виконують.Зверніть увагу на інтимні частини тіла і скажіть, що їх не прийнято показувати іншим людям.

2. Розкажіть які доторкання вважаються прийнятними, а які ні, тобто від яких дочка чи син можуть зніяковіти і як відрізнити від тих, які є в нормі (обійми, доторкання один до одного під час ігор, лікарський огляд).

3. Доведіть до відома дитину про те, що ніхто не має право доторкатись до неї, а особливо до інтимних частин тіла проти її волі. Виключення можуть становити: лікарі (за можливістю в присутності мами чи тата) і батьки. Це саме правило повинно стосуватися і всіх членів родини. Не допускайте того, щоб дитину цілували проти її волі! Варто попередити малечу про те, що якщо хтось просить її показати інтимні частини тіла, про це треба розповісти батькам.

4. З 4-х років дитина повинна виконувати «туалетні процедури» та одягатися максимально самостійно. З півторарічного віку дитина не повинна бачити статеві органи та чути прояви інтимного життя батьків. З 2-х років необхідно виключити спільне купання тата і дочки. Купання брата і сестри варто завершити до 6 років, а краще купати дітей окремо.

5. Навчіть дитину правилам соціальної поведінки: не розмовляти з невідомими людьми, не брати цукерок чи інших солодощів від незнайомців, не підтримувати розмову про себе та свою сім’ю, не показувати дорогу. Розкажіть як реагувати в ситуаціях, якщо до дитини заговорили люди, яких вона не знає – не грубити, відійти чи відбігти в безпечніше місце, як і в кого попросити допомогу.

6. Встановіть та намагайтесь підтримувати з дитиною такий рівень довіри, щоб вона змогла розповісти вам різні «нестандартні» ситуації і при цьому розуміла, що кричати на неї ви не будете. Інколи діти краще будуть терпіти, але не скажуть оскільки бояться покарання.

7. Будьте уважними до того, що говорить ваша дитина. Фрази «Я не хочу, щоб дядько Іван до нас приходив», або «Хай дідусь поїде вже додому» повинні насторожити і наштовхнути на думку, що треба максимально делікатно вияснити причину таким словам.
Анна Луньова Дитячий практичний психолог

Что такое инклюзивное образование?

Инклюзивное или включенное образование – термин, используемый для описания процесса обучения детей с особыми потребностями в общеобразовательных (массовых) школах.

Инклюзивное (франц. inclusif – включающий в себя, от лат. include – заключаю, включаю) или включенное образование – термин, используемый для описания процесса обучения детей с особыми потребностями в общеобразовательных (массовых) школах. В основу инклюзивного образования положена идеология, которая исключает любую дискриминацию детей, которая обеспечивает равное отношение ко всем людям, но создает особые условия для детей, имеющих особые образовательные потребности. Инклюзивное образование – процесс развития общего образования, который подразумевает доступность образования для всех, в плане приспособления к различным нуждам всех детей, что обеспечивает доступ к образованию для детей с особыми потребностями.

Восемь принципов инклюзивного образования:

1. Ценность человека не зависит от его способностей и достижений;

2. Каждый человек способен чувствовать и думать;

3. Каждый человек имеет право на общение и на то, чтобы быть услышанным;

4. Все люди нуждаются друг в друге;

5. Подлинное образование может осуществляться только в контексте реальных

взаимоотношений;

6. Все люди нуждаются в поддержке и дружбе ровесников;

7. Для всех обучающихся достижение прогресса скорее может быть в том, что они могут делать, чем в том, что не могут;

8. Разнообразие усиливает все стороны жизни человека.

Презентацию об инклюзивном образов